Україна, 10014, м. Житомир, майдан ім. С. П. Корольова, 4/2,
тел.: (0412)48-12-12, тел./факс: (0412)-48-11-85,
e-mail: mvk@zt-rada.gov.ua
Головне меню
Пошук по сайту
 
Статистика
зараз на сайті: 1
переглядів: 27
візитів сьогодні: 4858
візитів всього: 29442
Прогноз погоди
ПІЛЬГИ І КОМПЕНСАЦІЇ ЗА РОБОТУ В ШКІДЛИВИХ УМОВАХ ПРАЦІ

ПІЛЬГИ І КОМПЕНСАЦІЇ ЗА РОБОТУ В ШКІДЛИВИХ УМОВАХ ПРАЦІ

 

Охорона здоров’я працівників, забезпечення безпечних умов праці, ліквідація професійних захворювань і виробничого травматизму є одним із основних піклувань Уряду України. Воно проявляється у комплексі економічних, технічних, санітарно-гігієнічних і правових заходів, спрямованих на прискорення технічного прогресу, автоматизацію і механізацію виробничих процесів, заміну ручної праці машинами, подальше поліпшення умов праці.

Разом з тим рівень розвитку техніки поки що не може забезпечити створення у всіх випадках і всім працівникам належних умов праці, що виключали б дію шкідливих умов праці на їх організм. Тому для таких працівників передбачено законодавством різні пільги й компенсації.

 

Порядок надання пільг та компенсацій за роботу

у шкідливих та важких умовах праці

        

         Згідно ст. 7 Закону України «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, передбачені наступні пільги і компенсації:

безоплатне забезпечення

-   лікувально-профілактичним харчуванням,

-   молоком або рівноцінними харчовими продуктами,

-   газованою солоною водою,

а також право на:

-         оплачуванні перерви санітарно-оздоровчого призначення,

-         скорочення тривалості робочого часу,

-         додаткову оплачувану відпустку,

-         пільгову пенсію,

-         оплату праці у підвищеному розмірі

та інші пільги і компенсації, які надаються в порядку, визначеному законодавством. Фактичні розміри пільг і компенсацій визначаються за результатами атестації робочих місць за умовами праці.

         Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.

Гігієнічною класифікацією праці визначено, що шкідливі умови праці характеризуються наявністю шкідливих виробничих чинників, котрі перевищують гігієнічні нормативи й здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого або його потомство.

Віднесення робіт до категорії із шкідливими умовами праці можливе тільки на підставі результатів атестації робочих місць за умовами праці, Порядок проведення якої затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 р. № 442 та відповідно до Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Мінпраці України від 01.09.1992 р. № 41.

         Відповідно до п. 4 цього Порядку атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству (організації) в строки, передбачені колективним договором, але не рідше від одного разу на п’ять років.

         Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства (організації).

         Атестації підлягають усі робочі місця, на яких технологічний процес, обладнання, використовувані сировина і матеріали можуть бути потенційними джерелами шкідливих і небезпечних чинників.

         Перелік робочих місць, що підлягають атестації, визначає атестаційна комісія підприємства. 

За результатами атестації робочих місць роботодавець видає наказ про заходи щодо поліпшення умов праці, а у разі коли умови праці неможливо покращити, тоді про встановлення пільг і компенсацій, передбачених чинним законодавством. Результати атестації зберігаються протягом 50 років.

 

1. Пільгова пенсія

 

Пільговий стаж – це період трудової діяльності в шкідливих, небезпечних або специфічних умовах протягом повного робочого дня. Перелік виробництв, робіт, професій, посад і показників, за якими період трудової діяльності може бути віднесений до пільгового стажу, затверджений постановами Кабінету Міністрів України.

Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383.

Згідно із цим Порядком під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи, затверджені постановами Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. № 1173; Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 р. № 10; Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. № 162 і від 16.01.2003 р. № 36.

При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.

Повний робочий день – це виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менш як упродовж 80% робочого часу, встановленого для працівників цього виробництва, цієї професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов’язаних з виконанням певних трудових обов’язків.

Підтвердження пільгового стажу атестацією робочого місця

Під час призначення пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для зарахування до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного п’ятирічного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року відповідне право впродовж цього періоду має бути підтверджене за результатами атестації.

Результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються для обчислення стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж п’яти років після затвердження її результатів, якщо впродовж цього часу на такому підприємстві не змінювалися докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведено позачергову атестацію.

Такий самий порядок застосовується в разі припинення діяльності підприємства, установи, організації з визначенням правонаступника.

У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (упродовж п’яти років після набрання чинності Порядком проведення атестації робочих місць), до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на такому підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних п’яти років за умови, що впродовж цього часу на підприємстві не змінювалися докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце).

Якщо атестація була вперше проведена після 21 серпня 1997 року, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21 серпня 1992 року, п’ятирічний період роботи на такому підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних п’яти років за умови, що впродовж цього часу на підприємстві не змінювалися докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце).

Якщо атестація з 21 серпня 1992 р. не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1992 р., право не підтвердилося, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на такому підприємстві, установі чи організації до 21 серпня 1992 р. включно, тобто до набрання чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж самому порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 р., право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

У разі не підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами чергової атестації, проведеної впродовж п’яти років з дати проведення попередньої атестації, до пільгового стажу зараховується період роботи на такому підприємстві, установі чи організації до дати видавання наказу на підприємстві про результати проведення чергової атестації, якою відповідне право не підтверджене.

Приклад 1. Чоловік працював у шкідливих умовах (за Списком № 2) з 2 квітня 1991 р. до 25 липня 2007 р. На підприємстві атестація його робочого місця проведена (право підтверджене) 25 лютого 2000 р. та 25 вересня 2005 р.

До пільгового стажу буде зараховано періоди: з 2 квітня 1991 р. до 21 серпня 1992 р.; з 25 лютого 1995 р. до 25 лютого 2000 р. (п’ятирічний період роботи на цьому підприємстві, що передує даті видання наказу про результати атестації); з 25 лютого 2000 р. до 25 лютого 2005 р.; з 25 вересня 2005 р. до 25 липня 2007 р.

Отже, періоди з 22 серпня 1992 р. до 24 лютого 1995 р. та з 26 лютого 2005 р. до 24 вересня 2005 р. не зараховуються до пільгового стажу, оскільки право на зарахування не підтверджене атестацією.

Слід пам’ятати, що після чергової атестації до пільгового стажу зараховується період роботи впродовж наступних п’яти років (після дати видання наказу про результати проведеної атестації) за умови, що впродовж цього часу на цьому підприємстві не змінювалися докорінно умови праці і характер праці (виробництво, робота, робоче місце).

Приклад 2. Чоловік працював в особливо шкідливих умовах (за Списком №1) з 21 квітня 1986 до 27 серпня 1996 р. Атестація не проведена.

До пільгового стажу буде зараховано лише період роботи з 21 квітня 1986 до 21 серпня 1992 р.

Якщо особа працювала в шкідливих умовах починаючи з 21 серпня 1992р. й атестація робочих місць не проводилась, працівники втрачають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.  

Контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації, покладається на органи Державної експертизи умов праці.

Міністерству соціальної політики надано право надавати роз’яснення щодо порядку атестації робочих місць, а Міністерству охорони здоров’я – здійснювати методичне керівництво за проведенням гігієнічної оцінки умов праці.

Основним документом, що підтверджує, де, ким і протягом якого часу працювала особа, є трудова книжка.

Якщо в трудовій книжці немає відомостей, що підтверджують право на пенсію пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їхніх правонаступників. Коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списками № 1 та № 2, такі довідки зазвичай є обов’язковими, оскільки в трудових книжках не зазначається, в яких умовах працювали особи, та не вказується, чи були такі особи зайняті певними роботами або на певних виробництвах протягом повного робочого дня.

У довідці має бути зазначено:

- періоди роботи, що зараховуються до пільгового стажу;

- професію або посаду;

- характер виконуваної роботи;

- розділ, підрозділ, пункт, найменування (або номери) Списків, якими передбачено ці роботи;

- первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано таку довідку.

Видавати ці довідки мають право тільки підприємства, на яких працювала особа, або їхні правонаступники.

Крім пільгової довідки, надається копія (копії) наказу (наказів) підприємства про результати атестації робочих місць з додатком, у якому зазначено перелік робочих місць та їхнє право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком  № 1 чи № 2.

Якщо підприємство ліквідоване і правонаступника немає, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, відбувається в порядку, визначеному Пенсійним фондом України (постанова правління від 10.11.2006 р. № 18-1) за погодженням з Мінпраці та Мінфіном, відповідними комісіями, що створені при головних управліннях Пенсійного фонду України в кожній області.

Згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, для підтвердження стажу роботи потрібно подати до управління Пенсійного фонду України за місцем проживання такі документи:

-         заяву про підтвердження стажу роботи;

-         довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб на фізичних  осіб-підприємців про ліквідацію підприємства, установи, організації без визначення правонаступника;       

-         трудову книжку;

-         документи, видачі архівними установами, зокрема: довідку про заробітну плату, копії документів про проведення атестації робочих місць, копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (в разі відсутності – довідку про їхню відсутність).

Комісія з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, розглядає заяви про підтвердження стажу роботи та ухвалює рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше від п’яти  робочих з дня його ухвалення направляє таке рішення до місцевого управління Пенсійного фонду України, а також повідомляє заявника про нього.

- Чи можна підтвердити пільговий стаж у судовому порядку або показаннями свідків?

Законодавством передбачено можливість підтверджувати пільговий стаж виключно первинними документами за час виконання особою роботи. Свідки можуть підтвердити лише стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, але не пільгову. Порядок підтвердження трудового стажу показаннями свідків визначений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».

Пільговий стаж роботи за Списками № 1 та № 2 дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах раніше встановленого законодавством пенсійного віку. Крім того, стаж роботи в підземних умовах та за Списком №1 збільшує розмір пенсії, тому що за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

 

2. Додаткові відпустки за роботу в шкідливих умовах праці

та особливий характер роботи

         Щорічна додаткова відпустка працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, надається за показниками та критеріями, затвердженими наказом МОЗ та Мінпраці України від 31.12.1997 р. № 383/55, зареєстрованим у Мін’юсті України 28.01.1998 р. за № 50/2490.

         Фактична тривалість щорічної додаткової відпустки визначається як сума календарних днів, що надаються за роботу із шкідливими умовами праці, за окремими шкідливими виробничими факторами залежно від їхньої гігієнічної важливості, але не має перевищувати максимальну тривалість, встановлену для кожного ступеня шкідливості.

         Згідно зі ст. 7 Закону України «Про відпустки» щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці надається працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих чинників, за Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. №1290 (додаток 1 у редакції постанови Кабінету Міністрів України 13.05.2003 №679, із змінами, внесеними згідно з постановою від 16.12.2004 №1674).   

         Конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівників в цих умовах.

         Якщо тривалість додаткової відпустки за результатами атестації робочих місць перевищує максимальну, зазначену у Списку, відпустку може бути продовжено на кількість днів цієї різниці за рахунок власних коштів підприємства. 

         Відповідно до ст.9 Закону до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховується:

         - час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами праці або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади;

         - час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці; 

         - час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вона не зазнає впливу несприятливих виробничих чинників.

         Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві в перший рік роботи на ньому.

         Щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці за другий та наступні роки роботи надаються пропорційно до фактично відпрацьованого часу з урахуванням ст. 7 Закону України «Про відпустки» (на відміну від щорічної основної відпустки).

         Для прикладу наведемо:

Якщо працівник отримує відпустку в перший рік роботи на підприємстві за період роботи з січня 2006 р. по січень 2007р.  у вересні 2006 р., він має право на основну відпустку повної тривалості 24 к.д. і 7 к.д. додаткової відпустки за роботу із шкідливими умовами праці, визначеними за результатами атестації робочих місць за умовами праці. У разі коли працівник до кінця робочого  року, за який він отримав щорічні відпустки, буде хворіти, або перебувати у відпустці за власний рахунок, або у навчальній відпустці, то наступну додаткову відпустку йому буде надано за мінусом кількості календарних днів додаткової відпустки на яку працівник не мав права.

Якщо такий працівник буде отримувати наступну відпустку, приміром в липні 2007 року, він має право на основну відпустку – 24 к.д., щорічну додаткову відпустку – 4 к.д. за 6 місяців роботи із шкідливими і важкими умовами праці за період роботи з січня до липня 2007 р., мінус кількість календарних днів  додаткової відпустки, визначеної пропорційно до кількості днів, за які щорічна додаткова відпустка не надається (перебування працівника на листку непрацездатності, відпустка за свій рахунок, відпустка у зв’язку з навчанням, перебування на курсах підвищення кваліфікації тощо) в період з січня 2006 р. до липня 2007 р. Оскільки 7 к.д. додаткової відпустки в перший рік роботи працівник отримав без урахування фактично відпрацьованого часу.  

 

Згідно п. 1 ст. 8 Закону України «Про відпустки» для окремим категоріям працівників, на робочих місцях яких не можливо провести інструментальні заміри шкідливих виробничих факторів, але робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я надаються щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці за Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 р. № 1290 (додаток 2 у редакції постанови Кабінету Міністрів України 13.05.2003 №679, із змінами, внесеними згідно з постановою від 16.12.2004 №1674).     

Конкретна тривалість щорічної додаткової  відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Відповідно до п. 6 і 7 Порядку застосування названого вище Списку, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.1998 р. № 16 додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно до фактично відпрацьованого часу. У розрахунок часу, що дає право працівникові на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше як половину тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад. 

Для надання щорічної додаткової  відпустки за особливий характер праці проведення атестації робочих місць за умовами праці не потрібно.

Щорічні додаткові відпустки, передбачені законодавством, мають бути надані відповідним працівникам обов’язково.

 

3. Скорочена тривалість робочого тижня

 

Право на скорочену тривалість робочого тижня за роботу із шкідливими умовами раці визначається відповідно до Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 163 (далі – Перелік).

При цьому скорочена тривалість робочого часу установлюється тільки в ті дні і тим працівникам, які впродовж усього скороченого робочого дня були зайняті безпосередньо проведенням робіт згідно Переліку.

Відповідно до п. 9 Порядку застосування названого Переліку, затвердженого наказом Мінпраці України від 23.03.2001 р. № 122, скорочена тривалість робочого тижня встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці.

 

4. Лікувально-профілактичне харчування

 

Лікувально-профілактичне харчування надається лише тим працівникам, які зайняті на роботах з особливо шкідливими умовами праці з метою зміцнення їх здоров’я і попередження професійних захворювань згідно з Переліком виробництв, професій і посад, робота в яких дає право на безоплатне одержання лікувально-профілактичного харчування у зв’язку з особливо шкідливими умовами праці, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і президією ВЦРПС від 07.01.1977 р. № 4/П-1.

Харчування надається працівникам тільки у ті дні, коли вони фактично виконували роботи на виробництвах, за професіями і на посадах, передбачених цим Переліком.

Порядок і організація надання лікувально-профілактичного харчування викладені у Правилах безплатної видачі лікувально-профілактичного харчування (додаток № 3 до вищезгаданої постанови).

 

5. Безоплатне забезпечення молоком та

іншими рівноцінними харчовими продуктами

 

Згідно з Порядком безоплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам і службовцям, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Президії ВЦСПС від 16.12.1987 р. № 731/П-13, керівники підприємств самостійно вирішують усі питання, пов’язані з безоплатною видачею працівникам молока або інших рівноцінних харчових продуктів, за погодженням з трудовим колективом згідно з медичними показниками.

Основна мета видачі молока – підвищення опору організму людини несприятливим факторам виробничого середовища.

Молоко слід видавати працівникам, які працюють в умовах постійного контакту з фізичними виробничими факторами і токсичними речовинами при їх виробництві, переробці і застосуванні.

Відповідно до постанови не допускається оплата молока грошима, заміна його іншими продуктами харчування, крім рівноцінних, видача молока за кілька змін наперед або за попередні зміни, видача молока додому.

Грошова компенсація на придбання молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором, виплачується працівникові тільки в разі роз’їздного характеру роботи (ст. 7 Закону України «Про охорону праці»).

Разом з тим не рекомендується видавати молоко на роботах, пов’язаних з дією свинцю. Тому на таких роботах замість 0,5 л молока слід видавати продукти, які містять пектин (киселі, мармелад, концентрат пектину з чаєм) із розрахунку 8-10 г пектину на одну робочу зміну. Якщо відсутні такі продукти, то, як виняток, можна видавати працівникам фруктові соки, повидло, джем, конфітюр. 

6. Питний режим

 

При роботі в умовах високої температури (вище 300 С) і інфрачервоного випромінювання відбувається сильне потовиділення. З потом із організму працівника виділяється ряд солей. Для збереження нормального стану організму при роботі в таких умовах велике значення має раціональний питний режим. Тому ще у 1934 р. було встановлено обов’язкове надання працівникам гарячих цехів підсоленої газованої води. Поряд з іншими санітарно-гігієнічними і технічними заходами це дозволяє зменшити шкідливу дію високої температури і променистого тепла на організм працюючих і запобігти тепловим ударам.

 

 

7. Перерви санітарно – оздоровчого характеру

 

Працюючим в холодну пору року на відкритому повітрі або в закритих неопалювальних приміщеннях, а також вантажникам та деяким іншим категоріям працівників у випадках, передбачених законодавством, надаються спеціальні перерви для обігрівання і відпочинку, які включаються у робочий час. Для цього адміністрація підприємства повинна обладнати приміщення для обігрівання і відпочинку працівників (ст. 168 КЗпП України).

Питання про те, в яких саме випадках у кожному кліматичному районі повинні надаватися такі перерви, вирішуються місцевими органами влади.

Надання перерв для обігрівання при роботах у закритих неопалювальних приміщеннях визначається стосовно до температур, передбачених для тихої погоди.

Правила внутрішнього трудового розпорядку повинні визначати порядок надання перерв для відпочинку вантажників, а кількість перерв і їх тривалість для обігрівання і відпочинку визначається власником або уповноваженим ним органом за погодженням з трудовим колективом. Це все може знайти своє відображення у колективному договорі.

 

8. Оплата праці у підвищеному розмірі

 

Тарифні ставки і посадові оклади згідно ст. 15 Закону України «Про оплату праці» встановлюються підприємствами самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Враховуючи наявність підприємств, цехів і дільниць з шкідливими і особливо шкідливими умовами праці, підприємства за результатами атестації робочих місць за умовами праці встановлюють надбавки до тарифної ставки (окладу) за роботу в шкідливих умовах праці – від 4 % до 12 %, а за роботу в особливо шкідливих умовах праці – до 24 %.

Для встановлення конкретних розмірів доплат за умови праці використовується  Типове положення про оцінку умов праці на робочих місцях та Порядок застосування галузевих переліків робіт на яких можуть встановлюватись доплати робітникам за умовами праці, затверджені постановою Держкомпраці СРСР та ВЦРПС від 03.10.1986 р. № 387/22-78.

 

 

 

Підготував: головний спеціаліст сектору з питань праці

УПСЗН  Корольовської районної ради В.В. Барановська

 



Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали належать Житомирській міській раді та її виконавчому комітету і охороняються законом України. При використанні матеріалів посилання на сайт обов'язкове
İzmir Escort Hacklink #yaslikurt#istanbul evden eve nakliyat1xbet зеркалоpromosyonjokerbet girişizmit escort7. koğuştaki mucize izleborsaanalizleriinstagetfollower instagram beğeni satın al evden eve nakliyatjojobet günceljojobet girişankara dügün fotoğrafçısı