На той час, коли в м. Житомирі вводилась карткова система на ліфтах (далеко не в першому місті України), ліфтове господарство дійшло до жалюгідного стану і фактично було розвалено. Тоді в місті не працювало більше 50% ліфтів. Державне фінансування на утримання та ремонт ліфтів упродовж 90-х років взагалі не здійснювалось, а міський бюджет був не в змозі самостійно вирішити всі проблеми ліфтового господарства.
Єдине в місті обслуговуюче ліфтове підприємство «Житомирліфт» на початку 2000-х років збанкрутіло і припинило свою діяльність.
Аби не допустити соціального вибуху в ті вкрай важкі і складні часи, владою міста було прийнято рішення про запровадження на ліфтах у будинках комунальної власності карткової системи. Це дало можливість в досить короткий термін, буквально за декілька місяців, відновити роботу усіх зупинених ліфтів.
Набутий досвід з часу введення ліфтових карток підтвердив правильність прийнятого рішення та доцільність існування карткової системи.
Щодо самої суті статті, опублікованої нещодавно у пресі, то викладена у ній інформація є голослівною, нічим не підтвердженою і має суто популістський характер, а також особисте бажання автора представити свою політичну силу перед потенційними виборцями.
Відносно наведених у статті розрахунків витрат мешканців при користуванні картковими та некартковими ліфтами, слід зазначити, що ці т.зв. «розрахунки» не мають під собою ніякого економічного підґрунтя. Як приклад, в одному із абзаців статті автором зазначено, що «в м. Житомирі інспекція по цінах встановила вартість обслуговування ліфта в розмірі 270 грн.». Це абсолютно не відповідає дійсності і свідчить про те, що автор статті не володіє ситуацією з даного питання так, як середня вартість технічного обслуговування одного ліфта по м. Житомиру складає близько 1-ї тис. грн. Названа автором сума «270 грн.» - це лише одна із складових частин вартості технічного обслуговування, що визначена на підставі Порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, затвердженого наказом Мінбуду України від 09.11.06 № 369.
Публікуючи такі дані, автор навмисно маніпулює громадською думкою та свідомістю житомирян.
У такому ж руслі викладаються всі інші домисли, припущення, здогадки та власні «розрахунки» автора, наведені у цій статті.
Стосовно «приватних компаній», як зазначає автор, то спеціалізовані ліфтові організації, що здійснюють технічне обслуговування ліфтів у житлових будинках, мають всі необхідні ліцензії, дозволи, матеріально-технічну базу, кваліфікований персонал, який пройшов навчання та атестацію для забезпечення безпечної роботи ліфтів. Дані організації відповідають за справний технічний стан і безпечну роботу кожного ліфта у житловому будинку, який вони обслуговують, а «не відповідають лише за карткові термінали», що знову ж таки є неправдивою інформацією автора статті.
Слід зазначити, що питання роботи ліфтів перейшло в останні роки із розряду соціально-економічного в політичне і багато хто дуже хоче використати його, постійно акцентуючи увагу на ліфтах, особливо під час чергових виборчих компаній.
Виконавчий комітет міської ради, з метою урахування інтересів усіх мешканців багатоповерхових житлових будинків, у 2011 році прийняв рішення, згідно з яким мешканцям надано право самостійно обирати систему оплати за користування ліфтом. Для цього необхідно отримати згоду більше 50% голосів власників квартир у під’їзді (будинку), одна квартира – один голос.
Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що стаття є непрофесійною, політично заангажованою у передвиборчих цілях і не слугує інтересам переважної більшості громадян міста, а спрямована на користь на користь певної політичної сили.
